— спільнота блогів про культуру
Архів
Автор
Теґи автора
2001, благодійність, біолог, культура, Лілея-Нв, медична помилка, менеджер, меценат, Неприродний добір, олігарх, оповідання, ПОДІЇ ВІДБУВАЮТЬСЯ І КРАПКА, сучасна література, Тарас Прохасько, Твори, українська література, українська сучасна література, філантропія, Івано-Франківськ, Ірина Солодченко
ВсіКоментарі
"Чудово, що в Україні друкують філософські щоденники в ті часи, коли письменників-початківців видавці відразу періщать питанням на кшталт: а для кого призначена ваша література й чи буде вона розкуповуватися? Не можна собі навіть уявити, що б відповідав пан Тарас, якби йому довелося нести свої оповідання й розповіді незнайомому видавцеві"
+ 10000
Кстати, расскажу смешной случай, связанный с данной пьесой. Искала я недавно работу и попала к психологу. Она мне раздала все эти кружочки, треугольнички, зигзаги и говорит: выбирайте!
Я лихорадочно стала вспоминать свою пьесу, в смысле, кем у меня там был директор...А на зигзаг (который всего милее моему глазу) боюсь и смотреть.
В итоге я выбрала квадрат, затем круг и последним - зигзаг...
Психологша меня похвалила и говорит: так и надо, все нормально. Для вашей профессии - это то, что надо. А я и спрашиваю: а что означает зигзаг? А она мне: "Не обращайте внимания. Это к вам не имеет никакого отношения.Этот знак выбирают писатели, художники, короче всякие там творческие люди...")))
роман сучасний,персонажі сучасні, а після прочитання виникає відчуття суму... суди,мистецтво,телебачення, приватні фірмочки, міліція – все в нас проблемне, а люди, що працюють в цих сферах думають тільки про гроші. Але є залишки тих, хто помічає красу природи, цікавиться класичною літературою, ходить по музеях і не бажає марати душу боротьбою за місце під сонцем. За думкою авторки такі люди ходять у джинсах))) рекомендую прочитати всім, хто шукає себе у житті.
Цікавий твір. Окреме дякую авторці за реальне відображення українського суспільства. Рекомендую всім, кого цікавить сучасна література, яка грунтується на реаліях сьогодення.
P.S. цікава знахідка - людина-зигзаг
дійсно, наші театри здебільшого ставлять класику, забуваючи про те, що існують автори, які описують сучасний стан речей. "Хазяїн" Карпенко - Карого і "Три кроки у маренні" Солодченко чимось схожі. Сучасна авторка іронічно розповідає про життя-буття співробітників фірми, які вимушені проходити дебільні психологічні тести, і яких штрафують за пил на взутті. я думаю, багато хто побачить себе в персонажах
Взагалі у романі є спроба зробити зріз українського суспільства. Про лихі 90-ті написано та відзняте немало. Про те, якими стали люди вже на початку 21 століття – особисто я в літературі не зустрічала. Дуже яскраво авторка описує життя офісного планктону, всі ці інтриги, жадобу до шалених грошей та зацикленість на кар’єрі. Більшість чоловіків розгубилися у нових для всіх умовах, а жінки запряглися працювати на благо родини. Як результат – зруйновані родини, діти, що ростуть на самоті. Це теж неприродній добір. Маєш ділову хватку, схильність до підлабузництва, мрієш заробити все більше і більше грошей – вперед, в наш час ти маєш всі шанси бути на коні. От тільки життя іноді розставляє все по своїх місцях у неочікуваний спосіб. Дивно, але залишилися в нас і такі, що живуть у гармонії з самим собою, не куштуючи делікатесів, не маючи шикарної автівки, не літаючи до турецьких готелів. І така людина може бути щасливою. Щасливою по-своєму. Вона не строїть з себе хазяїна життя в єгипетських чи турецьких готелях, а бере рюкзак та йде в турпоход. І такий спосіб життя у сірої більшості викликає нерозуміння, насмішки, але деякою мірою і заздрість. Будьте собою, залишайтеся ЛЮДИНОЮ, зрозумійте, що на той світ гаманець з собою не візьмеш – такі висновки я зробила, прочитавши цей роман. Можливо, думки мої надто сумбурні, але я написала те, про що замислилася після прочитання.
Дарвин: "Сохранение благоприятных индивидуальных различий и изменений и уничтожение вредных я назвал Естественным отбором". Що тоді авторка мала на увазі, називаючи свій перший роман «Неприродний добір»? Що в сучасному житті все навпаки? Всі ми індивідуальні, але нас поєднує одна мета – прожити щасливе життя. Читаючи роман, розумієш, що в ньому описується не тільки «медична» лінія. Адже про сучасну українську медицину всі ми знаємо не з чуток. Злидні, нестача елементарних інструментів для спасіння хворих, тобто повний розвал всієї медичної системи. Це претензія до державних діячів, політиків та олігархів, що розривають Україну на шматки. Інший бік справи – особиста мораль окремого лікаря. Якщо ти здираєш гроші з пацієнтів на непотрібні йому ліки, вирішуєш чи допомагати людині чи ні в залежності від розміру його гаманця – то в тебе є не тільки на хліб з маслом, а ще й на дачі, курорти, автівки. Якщо перш за все дбаєш про свою совість, пам’ятаєш про клятву Гіппократа – тоді жити тобі у халупі, перебиваючись з хліба на воду. Звичайно, кожен лікар має сам обирати яким шляхом йому піти. Вони і обирають – по ходу справи здійснюючи неприродній добір.
Til'ku-shcho dochutav na
http://www.ukrcenter.com/Літер атура/Ірина-Солодченко/41696/Н еприродний-добір#
Syper!
Так надо знать автора.. это не тот ли Шинкаренко, что возле Коронации слова подвизается?
Не брешіть! Може, Пауло Коельо чи Гаррі Потера ніхто не підтримує, а нормальних авторів держави підтримують стипендіями і преміями. А видавництва їм заробляють на життя.
Не погоджуюся з автором щодо "Непростих" (Цитата: "Ця книга – не найкраще із творінь письменника". Ніколи не приймала наркотиків. Але прочитавши цю повість, відчула незбагненний кайф. Так буває рідко. У мене було вперше і, мабуть, востаннє, хоча читаю чимало. Так "загребло", що відразу ж перечитала "Непростих" удруге. І відчула ту ж насолоду. Довго дивувалася, як можна так писати. Навіть гадала, що деякі шматки Тарас писав, будучи "під кайфом". Мені байдуже - так це, чи ні, але книга вийшла суперовою, чого, на відміну від автора рецензії, не можу сказати про інші його тексти...
"Відсутність державної підтримки поставило сучасну українську літературу на коліна".
Це просто смішно! В усьому світі завжди ніколи держава не підтримувала ніяких письменників. Всі видавали свої твори власним коштом. Це у нас за СРСР така звичка з'явилася - щоб тобі все готовеньке принесли, розжували та ще й до рота поклали.
Пінчук ... Елтон Джон - a вони що українці? Чому вони повинні допомaгaти українськiй літературi? ...Пам'ятайте..власнa сорочка ближче до тілa.. друзі :)
Не всій же країні слухати Елтона Джона і дивитися як він нагроджує Пінчуків...
http://news.bigmir.net/health/ 339023/
Свій до свого по своє!
Щодо останнього ми надто суворі до себе. Хтось написав - хтось читатиме. В країнах Європи чи в Америці усі купують усе в усіх.
Як жалітися на недостачу грошей - то це будь-ласка, а як попросити гроші то це вже ні, кожен сам вибрав свій шлях, хтось - творити, а хтось - заробляти гроші. Та й література не в кращому стані, якби писали щось вартісне, то знайшлися б і меценати, а на те, що зараз пишуть і називають сучукрліт, я б і сама грошей не дала якби і зайві були.
Якась взаємонеповага між бізнесом та літературою. Між іншим, наприклад, режисери вміють знаходити гроші на свої картини. Тобто не цураються мати справу с матеріальною стороною справи. Не слід нехтувати комерцією.
Что и требовалось доказать...
http://life.pravda.com.ua/wond erful/4cbc13e580384/
Нувориш - це не меценат.
"нувориш". Человек, внезапно, а потому сомнительно для достойного общества, разбогатевший, происхождение капиталов которого неясно, а образование, воспитание и манеры, как правило, оставляют желать лучшего.
Ну и что, что Пинчук привез Маккартни? Так ему захотелось...Разве ему кто-то может диктовать, куда вкладывать личные деньги?
Все залежить від оточення... Важливо мати таке оточення, щоб тебе аби присаджувало зіркові вияви, або не давало зневіритися у собі. От і весь рецепт.
Приємно здивований. Дякую Вам за теплі слова. Тепер головне не стати героєм власної сатири:)
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку. Розмістити рекламу.
Ставим точку или Прощание славянки с украинскими издателями
http://bredotina.blogspot.com/